Зараз у Львові хоронять Василя Сліпака. Молимося в Парижі і ми…
Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає (Ів 15,13)
Жертва Василя Сліпака на Донбасі гостро увиразнила євангельське слово нашого Господа Ісуса Христа.
За кого віддав Василь своє життя?
Та за нас українців!
Відтепер всі ми називаємося його друзями.
І це нас зобов’зує.
Василь заплатив за нашу гідність і свободу найвищу ціну і закликає нас не зупинятися у спільному подвизі Богом–дану гідність і свободу плекати і захищати.
Лукава і брутальна війна забрала життя члена нашої паризької громади, обірвала струну, яка резонувала в Парижі, в Україні, на фронті і в цілому світі.
Бог з Василем був щедрий. Обдарований молодий чоловік з юного віку співав в «Дударику» і закінчив консерваторію у Львові. Він належав до того покоління, яке як школярі і студенти було учасниками розпаду Радянського Союзу, відродження Церкви, проголошення Незалежності України. Цей факт і досвід позначили решту його життя.
Василь, з братом Орестом, були серед перших, які долучилися до Зені Кушпети і руху «Віра і світло», солідаризуючись з неповносправними.
Вже тоді проявлялися Василеві щирість, відданість та відчуття відповідальності за інших, за друзів з особливими потребами.
В тих роках було немало радості.
Особливо пам’ятаю в колі «Обнови» дуети з Юрком Коласою, незабутню «Барселону».
Богом даний талант повів його далеко поза межі України, дав змогу співати на сценах різних країн, зокрема в опері в Парижі. Будучи далеко, він зберіг пристрасну любов до своєї Батьківщини.
Коли над нею зависла небезпека, він кинувся на її захист.
Василь був пасіонарним.
Він став серцем і голосом паризького Майдану.
Коли ворог ступив на українську землю, розпочавши лукаву і тривалу війну, він пішов добровольцем на фронт.
Як волонтер, оперний співак самовіддано працював у Парижі, щоб допомагати воїнам та дітям загиблих героїв, посилками, ліками і лікуванням.
Остаточно Василь віддав самого себе.
Про його жертву знатимуть не лише українці, але й парижани, французи, європейці. Політики, журналісти, обивателі. Василь Сліпак віддав своє життя, бо прагнув свободи, рівності, братерства, правди і гідності для свого народу.
Молимось, щоб Господь і надалі був щедрий з Василем і прийняв його таїнственну офіру, обійняв Покійного і рідних своєю безмежною любов’ю і милосердям.
В Дніпрі, Києві, Львові, Парижі, Римі та інших містах для нього лунають останні земні оплески.
Ті ж руки піднімаються до Всевишнього за Василя, за Родину, за Україну, за правду, за мир.
В наших вухах ще бринить його баритон.
Єднаємося з Покійним і з Вами у молитві, за його упокій, за духовну потіху рідним і близьким.
Від імені парафіян катедри святого Володимира Великого, вірних Паризької єпархії та української громади в Західній Європі висловлюю щире співчуття родині – мамі Надії, татові Ярославу, братові Оресту.
Дякуємо Вам за Вашого Сина і Брата. Наша духовна солідарність з усіма рідними, друзями і знайомими, яких завжди було багато, але протягом останніх двох років стало безліч.
Стоїмо поруч з Вами у тихій молитві за Василя, за Його вічний упокій, у надії на нашу нову зустріч у Царстві Небесному.
Обіймаємо Вас і поручаємо Вас Богові Живому, Богородиці і всім святим.
Со святими упокой Господи нашого Василя.
На Тебе наша надія.
Дорогі Браття і Сестри!
Богом дана гідність правдива. Її перекреслювати не сміє ніхто.
Божа правда переможе. Будьмо з Богом і тримаймося разом.
Вічная пам’ять Тобі, дорогий Василю!
Джерело: Сторінка владики Бориса у Фейсбуці
Борис Ґудзяк – єпископ Української Греко-католицької церкви, очільник єпархії Святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії, громадський діяч, провідний науковець у галузі церковної історії, президент Українського Католицького Університету. У 2015 р. став кавалером Орден Почесного легіону. Член Пласту, належить до куреня «Орден Хрестоносців».